Методику “філософія для дітей” можна порівняти із театром: тільки актор і стілець – тільки ви, діти і розмова. 

   Саме цим способом можна повернути “ живе” спілкування в клас і подолати надмірне захоплення учнів своїми гаджетами на уроках

   Цю методику розробив наприкінці 60-х років професор Метью Ліпман. 

Вже понад 35 років вона практикується у більше, ніж 60 країнах світу. В свій час Метью Ліпман  зауважив, що студенти погано володіють навичками аргументації. Згодом він зрозумів, що вирішувати цю проблему потрібно не на студентських лавах і навіть не у старшій школі, а в молодшій. 

Сьогодні цей метод починають використовувати для дітей віком від 3-х років. Доведено, що метод “філософія для дітей” (philosophy for children, p4c) має позитивний вплив на когнітивний, соціальний і емоційний розвиток дитини.  

Як можна використовувати філософію на уроках?
 Діти сідають у коло так, щоб вони могли бачити один одного. Разом з дітьми вчитель обирає певний твір, який має приховану проблематику, зачитує його (це може робити хтось із класу), а після цього кожен учень придумує  одне запитання до тексту. Потім вчитель (чи дитина) записує на дошці всі запитання, а діти голосують за найцікавіше з них, яке хочуть обговорити. Учні по черзі відповідають на нього і висловлюють власну думку. В кінці уроку відбувається рефлексія і аналіз. Одна із особливостей цієї методики у тому, що вчитель не може втручатися в прийняття рішення під час дискусії, а лише висловити свою думку вже після обговорення, не нав’язуючи її учням. Учитель виступає в ролі глядача і фасилітатора процесу.

В середньому потрібно близько 30 занять, щоб відбувся ефект, а саме  – покращилися мовленнєві й когнітивні навички, вдосконалилося вміння дебатувати. 
Ця методика розвиває особистість – дитина бачить, що її думка є важливою. Впливає вона також і на колектив у цілому – виникає довіра та уміння співпрацювати.

Людмила Криворучка  радить використовувати цей метод як контрольну роботу, додаткові заняття чи замість класних годин.

Можна пробувати філософію для дітей навіть і у вишах. Пані Людмила переконана, що учні та студенти були б приємно здивовані, якби завтра їхні вчителі й викладачі випробували цей спосіб навчання в їхніх закладах освіти.

---

 Байбак Тетяна, студентка 1 курсу ЛНУ ім.Івана Франка, факультет журналістики