Віртуальна школа
Хочу поділитися своїми елементами досвіду, полегшити роботу колегам у навчально-виховному процесі!
четверг, 28 апреля 2016 г.
Експрес-урок - Паска, Пасха чи Великдень?
Это краткое описание поста для главной страницы А это то что мы спрячем
воскресенье, 17 апреля 2016 г.
Що читати сучасним дітям? 45 найкращих українських авторів
Posted on by kontent257
Центром дослідження літератури для дітей та юнацтва.Українська дитяча література – досить багата та різноманітна, хоча з першого погляду так і не скажеш. У книгарнях можемо побачити засилля книг іноземних авторів і досить часто – російською мовою. А що ж для дітей писали українці?
Український контент підібрав перелік найкращих дитячих літераторів – класиків та сучасників, твори яких дійсно заслуговують на увагу! Тож – приємного читання…
Класика
1. Андієвська Емма. Казки Емми Андієвської.
2. Білоус Дмитро. «Диво калинове». Поезія
3. Васильченко Степан. «Приблуда».
4. Винниченко Володимир. «Федько-халамидник», «Кумедія з Костем».
5. Вінграновський Микола. «Сіроманець».
6. Гуцало Євген. «Лелеченя».
7. Калинець Ігор. «Вертеп маленького хлопчика».
8. Королів-Старий Василь. «Нечиста сила», «Хуха-Моховинка», «Потерчата».
9. Костенко Ліна. «Бузиновий цар».
10. Коцюбинський Михайло. «Ялинка», «Харитя», «Маленький грішник».
11. Лариса Письменна. «Павлик-Равлик», «Як Петрик на дні моря жив», «Богатир Жовте Око», «Тисяча вікон і один журавель», «Чарівник на тонких ніжках», «Чап-Чалап».
12. Лепкий Богдан. «Казка мойого життя».
13. Леся Українка. «Біда навчить».
14. Марія Познанська. «Про чудо-ліс, що на полі зріс», «Любій малечі про цікаві речі», «Чим пахне коровай», «Про золоті руки», «Про білий халат і наших малят».
15. Микола Трублаїні. «Крила рожевої чайки»,«Мандри Закомарика»,«Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку».
16. Наталія Забіла. цикл віршів «Про дівчинку Маринку», «Катруся вже велика», «Телефон», «Подорож до казкового лісу», «Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда». Поезія.
17. Нестайко Всеволод. «Незвичайні пригоди в Лісовій школі», «В країні Сонячних зайчиків», «Тореадори з Васюківки».
18. Павличко Дмитро. «Золоторогий олень».
19. Пчілка Олена. «Сосонка», «Рафаелеві янголята».
20. Симоненко Василь. «Цар Плаксiй i Лоскотун», «Подорож в краïну Навпаки».
21. Франко Іван. «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», «Малий Мирон», «Красне писання», «Олівець».
22. Шевчук Валерій. «Панна квітів: Казки».
2. Білоус Дмитро. «Диво калинове». Поезія
3. Васильченко Степан. «Приблуда».
4. Винниченко Володимир. «Федько-халамидник», «Кумедія з Костем».
5. Вінграновський Микола. «Сіроманець».
6. Гуцало Євген. «Лелеченя».
7. Калинець Ігор. «Вертеп маленького хлопчика».
8. Королів-Старий Василь. «Нечиста сила», «Хуха-Моховинка», «Потерчата».
9. Костенко Ліна. «Бузиновий цар».
10. Коцюбинський Михайло. «Ялинка», «Харитя», «Маленький грішник».
11. Лариса Письменна. «Павлик-Равлик», «Як Петрик на дні моря жив», «Богатир Жовте Око», «Тисяча вікон і один журавель», «Чарівник на тонких ніжках», «Чап-Чалап».
12. Лепкий Богдан. «Казка мойого життя».
13. Леся Українка. «Біда навчить».
14. Марія Познанська. «Про чудо-ліс, що на полі зріс», «Любій малечі про цікаві речі», «Чим пахне коровай», «Про золоті руки», «Про білий халат і наших малят».
15. Микола Трублаїні. «Крила рожевої чайки»,«Мандри Закомарика»,«Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку».
16. Наталія Забіла. цикл віршів «Про дівчинку Маринку», «Катруся вже велика», «Телефон», «Подорож до казкового лісу», «Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда». Поезія.
17. Нестайко Всеволод. «Незвичайні пригоди в Лісовій школі», «В країні Сонячних зайчиків», «Тореадори з Васюківки».
18. Павличко Дмитро. «Золоторогий олень».
19. Пчілка Олена. «Сосонка», «Рафаелеві янголята».
20. Симоненко Василь. «Цар Плаксiй i Лоскотун», «Подорож в краïну Навпаки».
21. Франко Іван. «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», «Малий Мирон», «Красне писання», «Олівець».
22. Шевчук Валерій. «Панна квітів: Казки».
Сучасна література
пятница, 15 апреля 2016 г.
Як навчити дитину читати швидко та невимушено
Кожний батько читача-початківця знає, що знайомство з літерами та словами – це тільки початок. У той час як ваша дитина спотикається через кожне речення, працює над поповненням словарного запасу, і її впевненість весь час чергується з розчаруванням, ви, мабуть, ставите собі запитання: «Коли ж урешті-решт моя дитина навчиться добре читати?».
Навчання того, як читати швидко, займе часу більше, ніж просто послідовне прочитування речень, бо воно передбачає читання з високою швидкістю, усвідомленим розумінням і впевненістю. Щоби зробити дитину хорошим читачем, однієї здатності розшифровувати написані слова недостатньо. Для того щоб навчитись читати швидко, ще більш значущою є здатність розпізнавати й читати слова легко (без будь-яких зусиль) і з почуттям. Дослідження показали, що швидкість читання є предиктором чудової академічної успішності в цілому і що відсутність швидкості мовлення на цьому шляху часто призводить до проблем з розумінням.
Нижче наводяться п’ять експертних порад, що допоможуть розвинути у вашої дитини швидкість читання.
Читайте вголос і виразно. Джессі Вайз зі США, будучи «педагогом взірцевих батьків» і консультантом у питаннях домашнього навчання, підкреслює, що процес моделювання швидкості читання – це найкорисніше, що можуть зробити батьки для своїх дітей, щоб допомогти їм досягти доброї швидкості читання. Дітям необхідно чути тексти, які читаються гладко й легко. Їм також дуже важливо чути приклади виразного читання. Коли ви читаєте вголос, не бійтесь підкреслити емоції, що відбивають тон тексту, такі як хвилювання чи смуток, радість чи здивування. Покажіть дитині, що вірно прочитане слово допомагає розкрити його сенс.
Практика і ще раз практика. Читання, як і будь-яка інша навичка, щоби стати досконалою, потребує послідовно повторюваної практики. Мета швидкості читання в тому, щоб читати настільки «гладко» й легко, щоб це відбувалось автоматично й невимушено. Єдине, у чому є потреба, це час і зусилля.
Вайз каже: «Спортсмени та музиканти багато практикуються, щоби досягнути майстерності. Я гадаю, що та сама стратегія працює й у відношенні читання. Швидкість краще за все розвивається шляхом повторного читання одного й того самого уривка вголос до тих пір, доки не буде досягнута швидкість». Для цього моделюйте читання вголос, використовуючи певний фрагмент тексту. Виберіть невеликий абзац із приблизно ста слів. Нехай ваша дитина прочитає його кілька разів – до чотирьох разів за один підхід.
Точно визначте проблеми. Є три основних елементи швидкості читання: швидкість, точність і просодія (наскільки добре читач використовує зміни в тоні голосу, інтонацію, акценти, наголоси, паузи й т. ін., щоби передати смисл та емоції). Коли ви слухаєте, як ваша дитина читає вголос, звертайте увагу на всі ці три складові й постарайтеся зрозуміти, з якою з них вона має труднощі.
Вайз каже, що проблеми зі швидкістю можуть проявлятись по-різному. «Здогадується дитина про незнайоме слово за контекстом чи фонетичним звучанням? Чи складно це для неї?», – задається запитанням Вайз. Один зі способів з’ясувати, чи перевищено поточний рівень її комфортного читання, це підрахунок кількості слів, на яких дитина спотикається. За словами Вайз, «…якщо дитина невірно прочитує більш ніж одне слово з кожних двадцяти, вона буде зосереджувати свою увагу на розпізнаванні слів, а не на швидкості», отже, мати труднощі.
Зробіть читання захоплюючим. Незважаючи на те що практика дуже важлива, не перетворюйте читання на тяжку працю, якої ваша дитина просто почне боятися. Замість того щоби перетворювати цей процес на рутину з фіксованим графіком, спробуйте включити читання вголос у серію захоплюючих спільних заходів з дитиною.
Якщо ваша дитина – юний актор, який подає надії, створіть театральне дійство з улюбленої історії. Вам не потрібні реквізит, костюми й навіть сцена. Ілюстровані книги із двома чи більше дійовими особами чудово підійдуть для цього, але пам’ятайте: якщо історія не буде цікавою та веселою, то вистава не вийде. Створіть свій власний випуск новин – це ще один вид діяльності, який дозволить попрактикуватись у швидкості читання. Ви можете записати короткі новини разом з вашою дитиною або використати спрощені версії історій з газети, а потім декламувати їх, як диктор телебачення.
Використовуйте аудіокниги. Аудіокниги – це величезний ресурс, адже звичайно їх читають професійні актори, націлені на створення цілого спектаклю, використовуючи при цьому всі можливості свого голосу, – саме такого виразного моделювання діти й потребують. Крім того, аудіокниги можуть бути особливо корисними в якості незалежного засобу для навчання дітей старшого віку, які все ще б’ються над читанням, але не хочуть сидіти й займатися з батьками.
Вайз пропонує такі кроки: «Виберіть частину аудіокниги (або частину книги, яку ви читаєте вголос). Прослідкуйте за тим, щоби дитина уважно прослухала її. Потім хай вона спробує прочитати її вголос разом з вами чи записом. Далі хай спробує прочитати цей уривок вголос самостійно, а ви послухайте, як вона буде це робити».
Аудіокниги можна купити (або скачати) у книжковому магазині, у бібліотеці чи Інтернет-магазині.
Навчання того, як читати швидко, займе часу більше, ніж просто послідовне прочитування речень, бо воно передбачає читання з високою швидкістю, усвідомленим розумінням і впевненістю. Щоби зробити дитину хорошим читачем, однієї здатності розшифровувати написані слова недостатньо. Для того щоб навчитись читати швидко, ще більш значущою є здатність розпізнавати й читати слова легко (без будь-яких зусиль) і з почуттям. Дослідження показали, що швидкість читання є предиктором чудової академічної успішності в цілому і що відсутність швидкості мовлення на цьому шляху часто призводить до проблем з розумінням.
Нижче наводяться п’ять експертних порад, що допоможуть розвинути у вашої дитини швидкість читання.
Читайте вголос і виразно. Джессі Вайз зі США, будучи «педагогом взірцевих батьків» і консультантом у питаннях домашнього навчання, підкреслює, що процес моделювання швидкості читання – це найкорисніше, що можуть зробити батьки для своїх дітей, щоб допомогти їм досягти доброї швидкості читання. Дітям необхідно чути тексти, які читаються гладко й легко. Їм також дуже важливо чути приклади виразного читання. Коли ви читаєте вголос, не бійтесь підкреслити емоції, що відбивають тон тексту, такі як хвилювання чи смуток, радість чи здивування. Покажіть дитині, що вірно прочитане слово допомагає розкрити його сенс.
Практика і ще раз практика. Читання, як і будь-яка інша навичка, щоби стати досконалою, потребує послідовно повторюваної практики. Мета швидкості читання в тому, щоб читати настільки «гладко» й легко, щоб це відбувалось автоматично й невимушено. Єдине, у чому є потреба, це час і зусилля.
Вайз каже: «Спортсмени та музиканти багато практикуються, щоби досягнути майстерності. Я гадаю, що та сама стратегія працює й у відношенні читання. Швидкість краще за все розвивається шляхом повторного читання одного й того самого уривка вголос до тих пір, доки не буде досягнута швидкість». Для цього моделюйте читання вголос, використовуючи певний фрагмент тексту. Виберіть невеликий абзац із приблизно ста слів. Нехай ваша дитина прочитає його кілька разів – до чотирьох разів за один підхід.
Точно визначте проблеми. Є три основних елементи швидкості читання: швидкість, точність і просодія (наскільки добре читач використовує зміни в тоні голосу, інтонацію, акценти, наголоси, паузи й т. ін., щоби передати смисл та емоції). Коли ви слухаєте, як ваша дитина читає вголос, звертайте увагу на всі ці три складові й постарайтеся зрозуміти, з якою з них вона має труднощі.
Вайз каже, що проблеми зі швидкістю можуть проявлятись по-різному. «Здогадується дитина про незнайоме слово за контекстом чи фонетичним звучанням? Чи складно це для неї?», – задається запитанням Вайз. Один зі способів з’ясувати, чи перевищено поточний рівень її комфортного читання, це підрахунок кількості слів, на яких дитина спотикається. За словами Вайз, «…якщо дитина невірно прочитує більш ніж одне слово з кожних двадцяти, вона буде зосереджувати свою увагу на розпізнаванні слів, а не на швидкості», отже, мати труднощі.
Зробіть читання захоплюючим. Незважаючи на те що практика дуже важлива, не перетворюйте читання на тяжку працю, якої ваша дитина просто почне боятися. Замість того щоби перетворювати цей процес на рутину з фіксованим графіком, спробуйте включити читання вголос у серію захоплюючих спільних заходів з дитиною.
Якщо ваша дитина – юний актор, який подає надії, створіть театральне дійство з улюбленої історії. Вам не потрібні реквізит, костюми й навіть сцена. Ілюстровані книги із двома чи більше дійовими особами чудово підійдуть для цього, але пам’ятайте: якщо історія не буде цікавою та веселою, то вистава не вийде. Створіть свій власний випуск новин – це ще один вид діяльності, який дозволить попрактикуватись у швидкості читання. Ви можете записати короткі новини разом з вашою дитиною або використати спрощені версії історій з газети, а потім декламувати їх, як диктор телебачення.
Використовуйте аудіокниги. Аудіокниги – це величезний ресурс, адже звичайно їх читають професійні актори, націлені на створення цілого спектаклю, використовуючи при цьому всі можливості свого голосу, – саме такого виразного моделювання діти й потребують. Крім того, аудіокниги можуть бути особливо корисними в якості незалежного засобу для навчання дітей старшого віку, які все ще б’ються над читанням, але не хочуть сидіти й займатися з батьками.
Вайз пропонує такі кроки: «Виберіть частину аудіокниги (або частину книги, яку ви читаєте вголос). Прослідкуйте за тим, щоби дитина уважно прослухала її. Потім хай вона спробує прочитати її вголос разом з вами чи записом. Далі хай спробує прочитати цей уривок вголос самостійно, а ви послухайте, як вона буде це робити».
Аудіокниги можна купити (або скачати) у книжковому магазині, у бібліотеці чи Інтернет-магазині.
четверг, 14 апреля 2016 г.
Взгрустнулось – як сказати українською? Експрес-урок
Это краткое описание поста для главной страницы А это то что мы спрячем
среда, 13 апреля 2016 г.
Оскар Бренифье – фигура мировой величины, доктор философии, автор нескольких десятков книг для детей и родителей, официальный эксперт ЮНЕСКО. Он произвёл революцию в детском воспитании и образовании, ведь он начал учить родителей не просто давать детям готовые ответы на любые, даже самые сложные и философские вопросы, а с малых лет развивать в них способность самим думать, анализировать, размышлять и находить ответы на все свои вопросы самостоятельно!
Заповедь 1.
В любой стране мира нетерпение родителей – главное препятствие к тому, чтобы дети думали. Если Вы хотите, чтобы Ваш ребёнок научился мыслить, Вам нужно сперва поработать над собой, и самое важное упражнение для Вас – упражнение в терпении.
Реальная история. “Одна мама рассказала мне о своей проблеме, — вспоминает Оскар. – Её ребёнок ест медленно. Я спросил: где тут проблема? Она ответила, что ей нужно убирать, делать другие дела, а ребёнок её задерживает. Я сказал: это Ваша проблема, не нужно путать её с проблемой ребёнка. Почему бы не дать ему есть медленно? Для мамы это было странно. Ведь в таком случае она не сможет контролировать ситуацию, а в отношениях с ребёнком она хочет определять ритм действий”.
Когда Вы задаёте ребёнку вопрос, он может ответить на него не сразу, сказать “не знаю”. Если Вы нетерпеливы, Вы будете говорить за ребёнка (особенно если Вы считаете, что всё знаете).
Реальная история. “На одной выставке ко мне подошла девочка. Я спросил её, как её зовут, — рассказывает философ. — Её мама, которая стояла рядом, ответила за неё: “Маша”. Я спросил маму, почему она отвечает за ребёнка. На что мама сказала мне: “Она стесняется”. Эта мама была нетерпелива и она считала, что она всё знает (она знает, как зовут её дочь и что та стесняется). Всё, зачем ждать 30 секунд, просто чтобы посмотреть, что будет – что скажет или сделает её дочь? Но говорить с мамой об этом было невозможно. Она элементарно не может создать пространство, где ребёнок будет другим”.
Заповедь 2.
Будьте невежественны, задавая ребёнку вопросы. Это я узнал у своего учителя – Сократа. Он говорил, что когда ты ищешь истину, нужно быть невежественным. Секрет в том, что когда Вы задаёте ребёнку вопросы (а вопрошание – это ключ к тому, чтобы заставить детей думать), нужно не знать ответы на них, даже если Вы эти ответы знаете. Иначе Вы будете требовать от ребёнка, чтобы он сказал то, что Вы считаете правильным.
Пример. Если Вы спрашиваете ребёнка, сколько будет два плюс два и хотите в ответ услышать только четыре, это проверка знаний, но не вопрошание, не мышление. Спросите ребёнка: “Сколько будет два плюс два?” Когда он ответит (вне зависимости от правильности ответа), спросите, как он пришёл к этому выводу. Может, это будет интересней, чем ответ “4”. Проверить, выучил ли ребёнок урок, и проверить, думает ли он – разные вещи.
Пример. Если Ваш сын бьёт свою сестру, Вы можете сделать две вещи. Первое – учить его моральным ценностям: ей больно, нельзя бить сестру и т.д. (у родителей есть функция передачи моральных ценностей). Но есть и другой способ, как работать с конфликтом двоих детей – обнаружить, почему это происходит.
Спросите сына: “почему ты побил сестру?” Допустим, он ответил, что она его беспокоит. “Что это значит? Конкретней: что она сделала?” – спросите Вы. “Я хотел забрать у неё какие-то вещи” – сказал мальчик. “Если сестра не делает то, что ты хочешь, она тебя беспокоит. Может, есть что-то более законное?” – задайте ребёнку такой вопрос. Идея в том, чтобы Вы исследовали ситуацию, проблему, задавали ребёнку вопросы, обсуждали.
воскресенье, 10 апреля 2016 г.
ОБУЧЕНИЕ В ИСПАНИИ
Даже если ребенок нарисует настоящий ужас, его никто не станет «кошмарить» за это. Конечно, хорошую оценку не поставят, но бездарем не назовут – просто будут мотивировать, чтобы рисовал лучше.
Даже если ребенок нарисует настоящий ужас, его никто не станет «кошмарить» за это. Конечно, хорошую оценку не поставят, но бездарем не назовут – просто будут мотивировать, чтобы рисовал лучше.
Если у него нет слуха и голоса, а он хочет выступать на школьном концерте – ему никто не откажет. Да, такие концерты иногда нельзя слушать без улыбки (по сравнению с ними, наши школьные выступления – как Большой театр), но зато у ребенка не возникает комплексов.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)